Умій виховувати себе так,щоб ти не
«сипав сіль»
на чужі болючі рани,щоб гучно не ступав
брудними чобітьми там, де треба
затамувати подих.
В. Сухомлинський
Завдання школи на новому етапі нашої історії –
запобігти фізичному і моральному виродженню учнівської молоді, її
бездуховності. На уроках мови і літератури я намагаюся прищеплювати учням
високі моральні якості: чуйність, доброту, повагу до ближнього, почуття
людської гідності, обов’язку, справедливості, сумління і чесність, громадянську
активність та мужність, працьовитість, милосердя, готовність поспішити на
допомогу тому, хто її потребує.
Ніколи не забуваю, що відкритість душі,
доброта, закладені в дитині від природи. Моє завдання як вчителя – розбудити
їх, вчасно підтримати, підготувати дітей до того, що вічного щастя не буває. Хвороби,
смерть близьких, стихійні лиха, суспільні трагедії та катастрофи нерідко
порушують життєвий добробут. Діти мають зрозуміти, що одвічно співіснують добро
і зло, які перебувають у постійній боротьбі. Але я завжди націлюю дітей на те,
що порядні, чесні люди помічають страждання інших. Моє завдання полягає у тому,
щоб навчити учнів спостерігати життя: помічати людську доброту, жертовність,
громадянську мужність, а також безсердечність, жорстокість, байдужість до горя
інших; все зробити для того, щоб діти не звикали до людської байдужості і
нещирості, недоброзичливості і лицемірства.
«Умій виховувати себе так, щоб ти
не «сипав сіль» на чужі болючі рани, щоб гучно не ступав брудними чобітьми там,
де треба затамувати подих». Ці слова В. Сухомлинського стали моїм учительським
кредо вже давно. Адже мета кожного педагога – це не тільки дати дитині хороші
знання зі свого предмета, а й виховати Людину, повноцінного громадянина своєї
держави.
На жаль, останнім часом доводиться з болем у
серці констатувати, що рівень духовності, моральності нашого суспільства
поступово знижується. Змінюються життєві орієнтири молодого покоління. Їх
кумирами стають люди жорстокі та безсердечні, люди, які люблять і розуміють
тільки себе, люди, для яких образити, ударити чи навіть убити іншого є
моральною нормою, навіть геройством. Нівелюються традиційні людські цінності:
доброта, чесність, милосердя, справедливість. Парадоксально, але навіть таке
слово, як патріот, більша частина дітей 5 класу розуміє приблизно так: сильна, спритна,
рішуча, фізично здорова людина. Складова ж любові до Батьківщини, здатності
творити подвиг задля неї відходить на задній план або й не прослідковується
зовсім. Телебачення накладає на дитину стереотип поведінки, моралі, життєвих
ідеалів.
Тож без допомоги вмілого,
ерудованого, порядного педагога дитині важко прокласти правильний курс у
життєвому морі.
Для реалізації свого життя зараз і в
майбутньому дитина мусить вибрати той чи інший ідеал, а уроки української
словесності відкривають їй безмежний світ, в якому можна не тільки здобувати
навички грамотності та знайомитися зі здобутками майстрів слова, а й розвивати
самосвідомість, самоаналіз, саморефлексію.
А разом з тим використання особистісно
зорієнтованого навчання дає учню можливість усвідомити себе особистістю,
розкрити власні можливості, сформувати систему особистісно-значущих і
суспільно-прийнятих цінностей, самореалізуватися.
Особливу увагу звертаю на організацію
проведення уроку. Оголошуючи тему уроку, чітко визначаю мету, бо вважаю, що
нечітко сформульована мета, яка не передбачає фіксації конкретних очікуваних
результатів, не стимулює дітей у процесі навчання до активної діяльності.
Інакше кажучи, школярі мають чітко уявити, що вони повинні засвоїти внаслідок
вивчення тієї чи іншої теми , і в якій діяльності можна використати одержані
знання та вміння (дивись уроки №1-5). Велику увагу приділяю з’ясуванню
емоційної готовності учнів до уроку: самоналаштування, психологічні вправи «Мій
настрій», запрошення товариша у світ казки(дивись уроки №1-4).
Моральне виховання виступає провідним чинником
всебічного гармонійного розвитку особистості. Морально-духовні цінності кожної
особистості є її найбільшим надбанням. Тому й поціновувати людину передусім
необхідно за рівнем сформованості моральних цінностей.
В.О.
Сухомлинський, розвиваючи ідеї загальнолюдських моральних цінностей, визначив
своєрідну програму виховання школярів:
1. Ти живеш серед людей, не забувай, що кожен твій вчинок,
кожне твоє бажання позначається на людях, що тебе оточують. Знай, що є межа між
тим, що тобі хочеться, і тим, що можна. Перевіряй свої вчинки, запитуючи сам
себе: чи не заподіюєш ти зла? Роби все так, щоб людям, які тебе оточують, було
добре.
2. Усі блага і радощі життя створюються працею. Навчання –
твоя перша праця…
3. Будь добрим і чуйним до людей…
4. Не будь байдужим до зла. Борись проти зла, обману,
несправедливості.
Настанови великого педагога намагаюся донести
дітям на уроках літератури і мови, використовуючи інтерактивні методи та
прийоми навчання, новітні технології: ігри «Скринька ерудита», «Так чи ні»,
«Найкмітливіший»,» Довідкове бюро», читання із зупинками, ілюстрації до казок,
складання асоціативного ряду(дивись урок №2), тестові завдання(дивись урок №2),
інсценізація уривків із казки(дивись урок №4), міні-круглий стіл «Хто ж такий
Святий Миколай, який виліпив Лиса
Микиту з небесної глини?», читання в
особах, цитатний диктант, принцип «Дошифровщик», рубрика «Поміркуйте»,
міні-дискусія «Чи легко жити таким Лисам серед людей сьогодні?» відповідь
умотивуйте (дивись урок №3). Метод «Ланцюжок» (дивись урок№2), робота над
образом героя. Евристична бесіда (дивись урок№3).
Вважаю, якщо урок добре продуманий, є цікавий за змістом та
ураховує педагогічні, літературознавчі, методичні завдання, але в ньому вчитель
з учнями не спілкується, тобто не створюється атмосфера загального естетичного
співпереживання, його не можна назвати повноцінним. Сьогодні особливо важливою
є орієнтація саме на спілкування, коли вчитель не просто розповідає, пояснює,
викладає, а, розкриваючи ідейно-художній зміст літературного твору, спілкується
з учнем як з особистістю. Переконана, чим багатший і різноманітніший контакт
учителя з учнями, тим більше впевненості, що діти зацікавляться твором зокрема
і літературою взагалі. У живому спілкуванні художня правда стає правдою
життєвою, а літературний герой – живою фігурою, а не типізованою ілюстрацією (дивись урок №3). «Оживити
героя», не позбавити його соціально-історичної достовірності – одна з основних
проблем уроку літератури(дивись урок №4, дослідження запитань до казки В.
Королів-Старий «Хуха-Моховинка», складання діалога). Не багатопланова
інформація про героя, а саме його життя й епоха – ось що повинно домінувати на
уроці. Розкріпачені форми спілкування вчителя й учнів під час роботи над
текстами художніх творів значною мірою допомагають у пізнанні внутрішнього
світу вихованців. Отже, на своїх уроках використовую різноманітні шляхи й
засоби, які впливають на процес морального становлення їх. Тут слушною є думка:
виховання здійснюється на кожному квадратному метрі педагогічної площі.
Проводжу роботу в парах і малих
групах, де учні вирішують різноманітні проблемні питання, працюючи з текстами
казок та головними героями (дивись уроки №1-5). Це сприяє підвищенню самооцінки,
розвитку уміння працювати в парах, групах, вчить спільно розв’язувати конфлікти
й проблеми, відстоювати свою точку зору, вчить культури спілкування, етичного
ставлення один до одного, сприяє компетентному розвитку учнів. Під час роботи в
парах пропоную учням скласти діалог із казковими героями. Намагаюсь
організувати роботу учнівського колективу так, щоб сильніші учні могли надати
при потребі максимально посильну допомогу слабшим учням і при цьому ні в якому
випадку не принизити гідності дитини.
Залучаю дітей до участі в класних і
загальношкільних заходах. Постійно приймаємо участь у районних олімпіадах і
конкурсах.
Пишаюся тим, що уроки не
проходять даремно, а дають свої результати: маю вихованих, чуйних дітей, які
відзначаються своєю добротою, щирістю. У творі-роздумі учениця пише: «Добро і
краса – це слова дуже близькі, а людина з добрим серцем і доброю душею красива.
Справжня людина, за глибоким переконанням нашого народу – це людина добра,
мудра, щира і сердечна, щедра і світла, яка вміє любити і співчувати, захистити
і приголубити, поважати і порадити.»
А під час актуального інтерв’ю у 10 класі «Що таке моральний вчинок» учні назвали:
·
Робити користь для ближнього. (Р. Василенко)
·
Прийти на допомогу самотнім, підтримати добротою, лагідним
словом. (А. Захарчук)
·
Поважати старих, пам’ятаючи, що й сам старий будеш. (А. Волох)
·
Намагатися зробити усіх щасливими, усміхненими. (А. Остапенко)
·
Запалити у кожному серці іскорку доброти і милосердя. (Ю. Борсук)
·
Прагнення прийти на допомогу іншим від щирого серця.
(Т. Крижанівська)
·
Зігріти душевним теплом всіх оточуючих. (О. Холод)
Дитина – явище в моєму житті, а
не випадковість; кожна дитина для мене є неповторною, й нездібних серед них
немає. Навпаки, кожний є талановитим, цікавим і готовим пізнати частинку цього
світу зі мною. Пишаюсь тим, що я вчитель, бо можу відкрити щось нове у цьому
світі для кожного.
Творче життя вчителя надзвичайно
багате, тому керуюсь певними принципами.
Я не математик, але пам’ятаю формулу успіху:
(ОЗП + ДС + ЗМ + С2 + БС) × ІМ = ТУ.
Якщо розшифрувати, то це
означає:
Особистісно зорієнтований підхід +
демократизація стосунків + зацікавлення та мотивація + співпраця у квадраті, а
це безперервність і систематичність, усе це, помножене на інвестиції в майбутнє
= творчий учитель.
Також систематично «вживаю»:
бальзам мудрості, коктейль творчості, каву бадьорості, відвар пунктуальності,
настоянку терпеливості, екстракт людяності, а також такі вітаміни:
А – для активності;
В – для бадьорості;
С – для сміливості;
D –
для
діяльності;
Е – для ефективності;
F – для порядності.
А ще не забуваю щорічно робити
профілактичні щеплення від байдужості, сірості, духовного рабства.
Є й інший рецепт: завжди
посміхаюсь, розвиваю свою пам’ять, намагаюсь працювати з ентузіазмом, коли доля
дає мені лимон – перетворюю його на лимонад, і тоді всі мінуси перетворюються
на плюси.
Хоча результати навчання та виховання учнів у
великій мірі залежать від трьох чинників: хто навчає, кого навчають, як
навчають – важко сказати, що важливіше. Упевнена в одному: величезну роль у
справі навчання й виховання відіграють саме вчитель, його особистість, його
професійність і компетентність.
Розумію, що не можу відразу зробити цей світ
кращим, але кожного дня намагаюсь привнести в нього краплину доброго,
розумного, вічного й навчаю цьому своїх учнів…
Немає коментарів:
Дописати коментар